Цей день приніс мені безліч емоцій, але,на жаль, більшість з них було негативними.
Чому? Все просто. Ми ніколи не цінуємо те, що маємо. Як би банально це не звучало.
Ми задумуємось, що треба щось змінити уже тоді, коли все настільки погано, що починаєш ставити собі запитання:"Як я дійшов до такого життя? Що я робив не так? Де я помилився? Кому не сказав потрібних слів?"
Через певний час ми,звісно, усвідомлюємо що, де, коли, кому і з ким сталось не так, як повинно було статись.
Ось і в мене зараз так. Такий собі "переломний момент". Усе на грані. Ще секунда і все рушиться. Рушиться все, що я стільки часу будувала...ми всі стільки часу будували.
Що могло піти не так? Зараз мені здається, що половина мого життя пішла не так. Чи то не в ту сторону, чи то я звернула зарано.
Важко звикнути, що доросле життя, воно вже близько. Важко звикнути до того, що воно не буде таким безтурботним, як ті часи, коли грошима були листочки дерев, а моїм чоловіком - хлопчик з сусіднього під'їзду.
Чому я подивилась на життя по-новому? У мене стався неприємний випадок в сім'ї, який я б не хотіла озвучувати. Саме цей випадок допоміг мені оговтатись і почати щось змінювати.
Знаєте, можливо я не права, але варто змінюватись до того, як стане зовсім погано.
Змінись зараз, і, можливо, ти не потрапиш у неприємності і твоє життя складеться так, як хотілося б тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар