***

Ти вже сидиш мені в печінках. Я вже не знаю як звертатись до тебе, до твого образу, до моїх думок про тебе, щоб не згадувати тебе хоча б мить.

Нещодавно був момент, коли мені здавалось, що ти мені більше ніхто. Ніхто у всіх розуміннях цього слова: не друг, не коханий, не знайомий...Здавалося, що я взагалі не знала тебе ніколи. Це були божественні миті доти, доки я не зрозуміла, що мені чогось бракує. Це "щось" - це ти. Було дивно, що я вже не думаю про тебе, а потім я зрозуміла, що уже живу цими думками. 

Тепер важко зізнатись собі, що я сумую. Сумую за усім та навіть за тим, чого не було. Ти таки змінив моє життя. Заради тебе змінилась я. 

Зараз на столі горить, куплена мамою, свічка з ароматом лаванди, котра мала б заспокоювати мене. Чим більше я на неї дивлюсь, тим більше я думаю про тебе. Тобі важко уявити, як це - бути мною, бо ти не сумуєш так, як я. Хоча ти хлопець, тобі легше приховати те, що ти відчуваєш. За це я завжди тобі заздрила...

Згадай про мене...згадай хоч на мить...Я це відчую.