***

   Все просто. Ми б зробили все, аби бути з людиною, якій ми не потрібні та не помічаємо ту людину, яка завжди поруч. Все здається таким складним, але це все дуже і дуже просто.

   Ми б змінювали все. Ми б змінювали себе, все і всіх навколо, щоб тільки сподобатись комусь. Чомусь так повелося, що важлива думка всіх навколо. МИ хочемо виглядати гарно, впевнено. В кожній компанії у нас своя маска...а навіщо? Хороший знайомий сказав мені: "Якщо людина хоче на тебе не реагувати, то хоч лусни від старань. Людина не поміняється". А й справді. Але чому тоді ми хочемо і можемо змінитись заради когось? Я лише зараз усвідомлюю свою величезну помилку в цьому. І, дякую, за це, до речі, цьому ж хорошому знайомому. 

   Може досить бути кимось розумнішим/красивішим/цікавішим/веселішим, ніж ти є? Навіщо це? Ніхто ніколи не буде цінувати твоїх змін. Якщо хочеш змінюватись, то лише самовдосконалюватись. Тільки так і ніяк інакше. Розвивати себе. РОЗВИВАТИ, а не змінювати. Бо зміни рідко несуть за собою щось дійсно вартісне. 

  У кожного з нас завжди буде кілька людей, для яких ми будемо дивом, щастям, всесвітнім втіленням добра і розуміння. І цих людей треба цінувати. Хоча ні... для початку їх треба помітити, а тоді цінувати, часто обіймати, говорити, що цінуєте, любите, намагатись бути СОБОЮ для них і для себе, в першу чергу. І більше нічого. І більше ні для кого.