***

Зараз на вулиці добре. Цілий день була спека, усі хотіли води: і рослини, і люди, і тварини... ніхто не знав куди сховатися, бо навіть в тіні було неймовірно душно і спекотно.
А зараз зовсім не так. Повіває приємний вітерець. Можна навіть накинути щось на себе, аби не замерзнути. Хоча, ця прохолода не дає замерзнути. Це надзвичайно приємно. У таку ніч зірки світять яскравіше і здається, ніби їх в сотні разів більше.
А ця шикарна тиша?! Вона аж ріже вуха. Чути шелест кожного листочка і трави, а моментами - стук власного серця.
У будинку навпроти не світиться у жодному вікні. Ніби й не дуже пізно. Ті, що вже сплять, багато втрачають. Але це, може, і добре. Так я чую лише своє серце, а якби не спали всі - не чула б навіть цього шелесту листя.
У таку погоду думається так само добре, як і в зливу, а тим більше грозу. Мільярди різноманітних думок, здається, не вміщаються в маленькій голові та літають навколо. Варто лише знайти потрібну чи цікаву і впіймати. Найчастіше думається про щось хороше, бо така погода просто не  дозволяє думати про щось інше. Гарна музика на фоні сприяє цьому всьому. Головне не заснути і не пропустити стільки цікавого.

Чую дуже далекий звук потяга і видно вогні літака. Люди подорожують ( може і ні, але мені хотілося б цього для них і для себе). Під балконом смачно пахнуть сливи ( майже достиглі), абрикоси, алича, яблука. Люблю цей запах, бо він одразу нагадує дитинство. І дуже люблю сусідку, яка посадила і вирощує це все диво. Я б спустилась зараз в цей сад і нарвала б собі цієї смакоти. Знаю, де тут росте солодка малина і смородина.
Мушу визнати, що це, мабуть, мій маленький рай. Тут завжди тепло і затишно. Тут завжди добре думається. Я знаю, що якщо я візьму блокнот і буду насолоджуватись цим всім обов'язково народиться щось хороше і приємне, і сторінки в блокноті ніколи не будуть пустувати.